Не судіть строго або Шешул фрірайд кемп

Автор: Олег Шайнога

nVVUocbzk0Q

Не судіть строго, перша проба пера. Хочу розповісти таку файну історію, як то я з своїм бурлацьким татом Бадьою та ще невеличким товариством вирішили покататись під Шешулом, що в Чорногорі. Ми назвали цю маленьку акцію Шешул фрірайд кемп.

Як все починалось….. звичайно що з бурундучка (бус фольцваген T4 ) яким ми файно добрались зі Стрия до Квасів. Приїхали, на низу нас чекав вже вуйко Іван (сторож на біостаціонарі), почали підйом десь о першій ночі. Вуйко Іван протягом 3-x днів часто нас запрошував до столу, де завжди була файна домашня бринза і ковбаска. Не можу не описати того вуйка, то така душа компанії, завжди мав, що нам розказати, то як він на ведмедя ходив полювати, чи то як він любить туристів, бо колись його з під лавини якісь хлопаки дістали, чи як він в Чехію на заробітки їздив, чи коли майже лісника не підстрелив перепутавши його з ведмедем. Але , то всьо таке, він дуже суровий дядечко, умудрявся вщолкувати свої “берци” у класичні лижі і так спускатись з полонини додому. Правда тепер він вже має файні пластики, які Бадя йому подарував. Піднімались ми десь з години три. Ніч, ніц не видно, сніг паде, топишся по пояс, але краще ніж в університеті на парах сидіти. Піднявшись, ми перекусили та й повкладались спати, бо то вже так десь біля ранку було.

На наступний день зробили декілька підйомів на полонину ,так щоб розімнутись і під обід зондер команда: я, Бадя і друг Олег вирушили на Шешул. Лижі на плечі і пішов вверх і вверх. Підйом зайняв у нас годину часу. Піднялись, зробили фото і вйо вниз до колиб. Пухляк – саме задоволення, лижі пливуть, такий кайф. Тяжко передати словами. Правда година підйому 15 хвилин спуску =)

То вже так почало темніти, зготували файну таку вечерю: борщик, сало, цибулька, як то кажуть все у ліпших традиціях. Швидко їли те, що наготували, і нам почало ставати трошки нудно. Але тут хтось подав геніальну ідею:“ Хлопаки йдем трампліни накидаєм” . І тут почалось. Ми накопали цілий парк трамплінів і, звичайно, давай то всьо обкатувати.

На наступний день, знову почали обкатку полонину . Будівництво не закінчувалось. Ми знайшли в колибі якусь колоду і вирішили, що то буде наший рейл)). Накинули сніжку, поставили колоду і маєм рейл.

У той день сталась біда. Наш товариш Бамбук умудрився зламати руку. Вчився на борді кататись. Спас роботи пройшли на вищому рівні: поставили шину, накачали обезболюючим , зібрали речі і почали спуск у Кваси. Пів ночі вони шлялись по Франківській області і на наступний ранок йому наклали гіпс. Відправивши нашу спас команду з поломаним другом, ми повечеряли і позасинали.

День третій, наше перебування на полонині закінчувалося. Вділи лижі та й вйо вниз. Трошки було тяжко, але коли дойшли до початку спуску стало круто, ми піднімались години зо три а спустилися за 45 хвили. Дочекавшись решту хлопців, ми загрузились у бурундучок і почали нашу дорогу додому.

Шлях був дуже тяжким, падав сніг і ми ледве виїхали на перевал. Нам стало зрозуміло, що це – “покращення” вже перед нами. Це тяжко назвати було дорогою – яма на ямі. По дорозі сталось близько трьох аварій і були моменти, коли всі виходили з машини і мусіли сунути наш транспортний засіб під гірку) (так ми допомагали людям). Провівши сім годин у дорозі,- я попав додому.