ОСНОВА І ПОЧАТКИ
Ватага Бурлаків охоплює 1-ий Курінь УСП та 16-ий Курінь УПС “Бурлаки”.
Ватага нав’язує своє духове оформлення до таборів КВОММ-у на Остодорі, Соколі та Брустурах,та до таборів ВСУМ-у в Бруховичах, Шклі та Нижневі над Дністром. Там саме в роках 30-их і 40-их кристалізувалась подібність поглядів та зацікавлень цих молодих людей, які нав’язали тісну дружбу в курені “Передових” основаному на пластових засадах в 1941 році й які вирушили опісля цілістю, в пластових одностроях, до 1-шої Української Дивізії “Галичина”. З цих, що пішли,небагато повернулося з війни, а цих що залишилися, судьба розкинула по цілій Европі.
Та всеж таки бажання відновити цей круг було сильніше від обставин. Доповняючи ряди однодумцями поляглих друзів, Курінь “Передових” відроджує себе в Німеччині, в лютому 1946 р. під назвою 1-го Куреня УСП “Бурлаки”.
В Німеччині, вірні своїй пластовій назві, Бурлаки майже виключно посвячувалися зимовому та літньому мандрівництву, таборуванні і спортові. В короткому часі після заснування куреня в 1946 р. вони стали експертами в цих ділянках пластування та організували численні мандрівні табори, прогульки та легкоатлетичні змагання.
Вони допомогли у відновленні Карпатського Лещетарського Клюбу та стали його членами і першунами в лещетарстві, плаванні та легко-атлетиці. В 1947р. були учасниками у світовому Скавтському Джемборі біля Парижа і працювали і дальше працюють на різних виховних адміністративних постах у Пласті
ПЕРЕСЕЛЕННЯ НА НОВИЙ СВІТ
Переїжджаючи на нові місця поселення, Бурлаки намагалися осідати групами знаючи собі справу, що підставою їхнього віталізму є дружба, єдність та спільні зацікавлення. Однак родинні та професійні зобов’язання частинно розбили ці наміри.
Від перших днів перебування в Америці, Бурлаки продовжували свою мандрівну, таборову та спортову діяльність, організуючи водні й лещетарські табори, беруть активну участь у загальній пластовій та громадській праці на різних відповідальних постах, наприклад в НТШ, Товаристві Українських Інженерів, Українськім Музеї, КЛК та інших.
Багато з них осягнули високі пости у своїх професіях та в американських і канадіських організаціях. Трьох Бурлаків стали академіками в Українській Академії Наук, а двох з них стали академіками в Українській Академії Інженерних Наук. Головний редактор енциклопедії Encyclopedia of Ukraine опублікованій в University of Toronto Press був членом Ватаги Бурлак.
З роками, що минають від заснування Ватаги Бурлаків, активність членів зменшилася, а вони вже, як пластові сеньйори взялися за відбудову 1-го Куреня УСП.
Сьогодні вони з вдоволенням глядуть на молодих Бурлак, які в змінених обставинах, новими засобами та на свій спосіб продовжують їхні традиції та піддержують їхні ідеали в діяспорі й на вже вільній Україні.