Карпатська Полонина — історія творення та розбудови

Автор пл.сен.пр. Юрко Гладкий, ВБ

Ватага Бурлаків – це найясніша зоря на пластовому сузір’ї, трест мозків і характерів, а для розуміння звичайними смалюхами – це I-ий курінь УСП та XVI курінь УПС. Оба курені творять цілість, а поділ є тільки формального та адміністративного порядку, згідно з існуючими правилами в Пласті.

То ж коли Ви бачите над чарівними вершинами Карпат найяскравішу зорю – це Карпатська Полонина у Бурлацькому осідку десь у Горганах чи Чорногорі. Ця зоря спалахнула ще у минулому сторіччі, хоча і не так давно. А, взагалі, історія закладення Карпатської Полонини є досить неймовірною.

Усе почалось з Товариства “Карпатський Лещетарський Клуб”, який створили (відновили, він існував з 1924 р.) у Львові в 1989 році. Віднайдений у “бабиній” скрині статут КЛК від 1925 року став поштовхом для творення клубу. Це був час великих змін, час розвалу великого Союзу і час творення національно свідомих громадських організацій в місті Львові. Світ став відкритим, залізна завіса впала остаточно і українці у всіх кінцях світу змогли себе запізнати. У Львові КЛК-івці зі здивуванням дізнались, що КЛК успішно існує і в США. Перші стосунки, контакти, візити членів КЛК Америки до Львова, знайомства, маса інформації. І в потоці цієї інформації активна частина членів Львівського КЛК дізнається про дивну Ватагу Бурлаків, яка в Пластовому товаристві живе на Полонинах по Колибах. “Побурлакуємо світами, але повернемось назад”. Ці слова зачаровують КЛК-івців, які об’єднані любов’ю до мандрівок як літом, так і зимою на лещетах. Виявляється багато спільного в духовному змісті між КЛК і Пластом в Америці. Лещетарство, змагання КЛК, пластові лещетарські табори і в багатьох випадках ці добрі справи проводять пластуни, об’єднані у Ватагу Бурлаків.

Пластова ідея захоплює частину Львівського КЛК — Тараса Бойчука, Ігора Сидоряка, Юрка Гладкого, Ореста Антонюка, Романа Буту, Олега Кубіва, Романа Зафійовського, Едка Забродського, Ростика Степаненка. Всі захоплені Ватагою Бурлаків. Починаються кроки для створення Ватаги у Львові, але щось забракло у розумінні Пластової ідеї, тому активу і дальше розмов справа не пішла. КЛК-івці не змогли осягнути правил Великої гри і не розуміли тої ролі, яку би мав відігравати КЛК в житті Пласту, а витворена Ватага Бурлаків у житті Пласту і КЛК. Всі були досить далекими від Пластового життя, не мали жодного досвіду пластування, а участь інструкторами на лещетарських таборах не давала можливості осягнути суті Пласту.

Тарас Бойчук про творення Карпатської полонини

Але те, що мало статись, сталось волею випадку. Тарас Бойчук на запрошення американських Бурлаків їде в США і там знайомиться з багатьма пластунами КЛК-івцями і, в першу чергу, представниками Ватаги Бурлаків. І знову щастя. Тарас зумів зрозуміти той дух і ту ідею, які творять Ватагу Бурлаків в Пласті. Бурлаки постали дійсно яскравою зорею на пластовому сузір’ї.

Неповторний гумор, оптимізм, товариське життя, незламна вірність Богові і Україні, вірність, яку не один член Ватаги відстоював зі зброєю в руках, та радість життю полонили Тараса Бойчука. Перебування в товаристві Бурлаків допомогли зрозуміти Пласт, місце Ватаги в ньому, ідеї, які поєднують цих людей і їх тверду віру в те, що “…побурлакуємо світами, але повернемось назад” — повернутись у рідні Карпати і свою головну “Колибу” десь у Горганах чи Чорногорі.

Вже в Україні Тарас знаходить однодумців, запалює їх ідеєю і починає творити Карпатську Полонину Ватаги Бурлаків. Тарас не опирається на членів КЛК, які не змогли піти далі проведення змагань, а на тих старшопластунів, які вже встигли пройти юнацький пластовий вишкіл в Україні. Саме вони і створили Карпатську Полонину, щоб, нарешті, збудувати головну “Колибу” Ватаги.

Розповіді про те, як постали Колиби у Івано-Франківську, Львові, Стрию і Вишгороді можна прочитати на сайті. Що стосується Львівської, то історія цього не замовчує. Колибу Львів заклали і почали розбудовувати Орест Смішко (Смєх), Назар Зафійовський (Зофа), Андрій Павлович (Пітон), Андрій Андрейків, Андрій Козак (Вася), Денис Угрин (Диньо), Мар’ян Крохмальний (Папа), Марко Бачмага, Назар Лукомський (Лу). Хлопці почали активно діяти в Пласті і вже у 1996 році в Україні в Підлютому відбувається Ювілейна Рада Бурлаків (ЮРБ) з нагоди 50-ліття Ватаги. Вперше в Україні після дня 1-го листопада 1946 року.

Карпатську Полонину творили Кoлиби Івано-Франківська, Львівська та Стрийська. Виникають чудові можливості для розгортання діяльності і праці в “Пласті”. Але щось дало збій, і у Колиби “Львів” не виникло сприятливих умов для діяльності. Причини різні, але, мабуть, основна в тому, що хлопці не змогли знайти ту нішу, ту особливу ділянку спеціалізаційного пластування, яке б стало візитівкою Колиби і було притаманне духові і характерові Ватаги. Здавалось, що для Колиби у відзначці якої подертий черевик, легко визначитись на тих ділянках, які є суттю Ватаги. Щойно у 1998 році Денис Угрин реалізовує ідею Школи Інструкторів Лещетарства (ШІЛ). На школу інструкторами запрошуються члени КЛК, у ній беруть участь члени Карпатської Полонини, в тому числі, і Колиби “Львів”. ШІЛ закладає основи для Колиби “Львів”. Основи ще невідомо чого, але “невідомо що” через два роки реалізовується у проведення Лещетарських таборів “Станиці Львів”, які стають візитівкою Карпатської Полонини і, зокрема, Колиби “Львів”. Якісно новий рівень, чисельність учасників, досвідчена, вишколена і добірна ланка інструкторів – все це робить позитивний імідж бурлацьким лещетарським таборам, Колибі і Полонині. У 2003 році лещетарський табір проходить зі статусом крайового. Лещетарство і лещетарські табори стають основною спеціалізацією для Колиби “Львів”. Але скільки тої зими!

Враховуючи чисельність юнацтва у Львівській Станиці, Колиба (не в противагу Стрийській) започатковує вишколи з альпінізму і скелелазіння, які стають традиційними у Львівській Станиці. Це все відбувається у два етапи. Перший на Скелях Довбуша біля Бубнища і другий на Говерлі, який завершується сходженням 22 січня до Дня Злуки УНР-ЗУНР на цю вершину. Набутий досвід дозволяє реалізувати ще низку цікавих заходів і акцій для юнацтва та старшопластунства. Це і мандрівка Горганами у час золотої осені та подорож замками Поділля. Про ці всі події можна довідатись та переглянути фото на сторінках нашого сайту. На жаль, виїхали за кордон дієві члени Колиби середини 90-х років минулого століття. Це і Денис Угрин, і Андрій Павлович, і Андрій Андрейків. Проте історія Колиби “Львів” свідчить, що знов ідейним натхненником і рятівником Колиби від застою постав Бозьо (Тарас Бойчук). Йому (не дійсному членові Пласту) вдається заполонити ідеєю Ватаги пл. сен. праці Юрія Гладкого і при підтримці “важкої артилерії” Богдана Яціва (Білого Джека) на Скелях Довбуша у 2000 році під час Великої Ради Карпатської Полонини Юрка Гладкого прийняли у коло Бурлаків і він несподівано (мабуть, для себе самого) став повноправним Бурлакою. Варто відзначити постійне відчуття і розуміння Тарасом Бойчуком тих потреб, які стоять перед Колибою, Полониною і Ватагою. Постійне генерування ідей і цілей, які гуртують навколо себе Бурлаків, смалюхів і всіляких Зараз, вдихають нову поживу у, здавалось би, згасаючу ватру. Навіть не будучи дійсним членом Пласту (проблема з часом для проходження вишколу виховників УПЮ), він робить більше для Колиби, ніж деякі дійсні члени.

Історія Колиби “Львів” триває. З 1999 року у Ватагу “притягують” пл. сен. праці Юрія Гладкого, у 2000 році до Колиби примикає ст. пл. скоб Ігор Карабін, який приносить багато нових ідей та свіжих сил. Свіжі сили – це молоде поповнення Колиби: Остап Вихопень, Андрій Котлярчук, Микита Васильченко, Андрій Семенюк, Іван Гаврилко та Зараза Дмитро Дубиняк.

Має певні сентенції до Ватаги і нещодавний виходець з УПЮ Андрій Міськів, ст. пл. прих. Назар Тимошик. Як не дивно, але, незважаючи на те, що з 1990 року почали здійснюватись кроки з відродження Ватаги Бурлаків у Карпатській Полонині, щойно у 2001 році пл. сен. праці Юрій Гладкий зібрав всі необхідні папери, включно з “Бурлацькою Правдою”, подав в КПС України і рішенням КПР України від 17 листопада 2001 року зареєстровано Карпатську Полонину I-го куреня Уладу Старших Пластунів та XVI-го куреня Уладу Пластунів Сеніорів “Ватагу Бурлаків”. Бурлаки офіційно поставили свою ногу в Україні десь в Горганах чи Чорногорі і заклали свою “Головну Колибу”.