Історія Франківської колиби

  Основними напрямними в розвитку Франківської колиби є : лещатарство (сновбординг); ровери; мандрівництво (альпінізм); ролики; скелелазіння. Багато новинок, але на те вони і потрібні, щоб слідувати розвитку, модернізації і безупинному русі вперед.
Отож, будьмо знайомі, Ми звемся Бурлаки, а курінь наш по пластовому офіціозу «Ватага Бурлаків». В недалекому минулому досягти 13-ти річного віку, але незважаючи на це, встигли зробити чимало і плануємо на досягнутому не зупинятися. Мусимо сказати, що важко нам б довелось без засновника колиби, а для багатьох і Бурлацького Тата – Андрія Винницького (в пластовому світі знаний під гучним ім’ям Чорний Гуцул) , який на даний час є старожилом серед дійсних членів Колиби. Незважаючи на свій молодечий вік Андрій активно долучається до життя колиби і допомагає в організації акцій. Також неможна забути про Бурлак, які полишили лави Пласту, але залишились вірними Бурлацькій Правді і носять почесний ступінь «Зарази»: Ярема Соколовський під страшним прізвиськом КрокодилЬ; Доляр, ще його знають під смиренним ім’ям Лесик Кулик, і недавно повернений після кількарічного блукання в собі Назар Панчишин. Всі наші «Зарази» відвідують сходини і радують своєю присутністю на акціях колиби.
Оскільки курінь в нас митецький, то і без митця необійтись, з цим обов’язком вже кілька років справується Захар, майже теж саме, що Захар Федорак, який зараз мешкає у Львові.
А тепер кілька слів про спорягу. Річ у тім, що у нашій Бурлацькій Колибі є ЛОМ. Він у Нас уже кілька років, а практичного застосування йому ми ще не знайшли, адже він вперто лікує і допомагає людям, тому

…. краще не хворіти. Від недавнього часу він ще й Ватажок Карпатської Полонини, а отже має на свою голову силу-силенну менінгітів, так як по тих чи інших обставинах йому доводиться досить часто спілкуватися з різними людьми. У вас мабуть вже склалось таке враження, що бідолаха Ігор Садовий , як на свої 22 , людина надто переобтяжена всілякими проблемами і повсякденними справами, що сипляться на нього безупинною лавіною. Але, як на Нас, то ЛОМ ще з тих хлопців-відчайдухів, що не беруть дурного в голову, а тяжкого в руки.

 

Що стосується останніх двох років, то активною окупацією Колиби зайнялися засновники Вищої Арійської Раси, а в Пласті знані як Альбатроси – Андрій Кутинський, Артем Стойко і Стась Провальний. Буремне життя не обійшло цих бідолах, отож їм не залишалось нічого іншого, як пристати до всесвітнього веселого гурту Бурлак, незважаючи на те, що вчаться вони в такому поважному і далекому від людських благ закладі ( а вчаться вони в ІФНТУНГ). Що ж до Андрія, то він був першим, хто зробив кроки на Карпатській полонині, завдяки йому до Колиби потягнулися інші двоє. Цілком заслужено він очолив Франківську колибу і несе відповідальність за її діяльність, котра в часі останнього року дуже активізувалася. Що ж до Артема, то він є мабуть найбільш приближеним до всіх земних радощів життя ніж ми усі вкупі взяті., це пластун

веселий, який любить музику і крутиться навколо неї. На перед послідок згадаю про Стася, замикаючого в ланці трьох. Хлопака, якому нетреба довго пояснювати шо робити і де знаходити. А взагалі, то він трохи дивак (можна без «трохи»), любить шукати на свою голову проблем і роботи, яку потім від нікуди дітись робить зоряними вечорами. Кожен з ВАР має за плечима цілий наплічник досвіду, пластових і життівських вмінь, як і кожен поважаючий себе Бурлака, любить безкраї гірські простори, до величини дірки в їхньому черевику.

I наймoлoдші з поміж нас усіх є Степан і Тарас. В недалекому минулому юнаки 59 куреня ім.С.Ленкавського, перспективні хлопеці, які мають голову на плечах, і запал в очах, який, маємо надію, з невеликої жаринки переросте в іскристу ватру, яка освітлюватиме шлях мандрівникам, а в певні моменти зігріватиме.
Зрештoю про це та й про будь-що інше ви можете поспілкуватися з нами “вживу” за дoпoмoгoю ручки чи інших письмових знарядь через славетну бурлацьку “КOМЕТУ”.

Для кожного з Бурлак, гори, це перш за все насолода, відпочинок і спокій душі, а не квапливі блукання і змагання.