Патрон

 Григорій Сковорода (1722-1794) – бурлака за покликанням

 
Автор Андрій Павлович (Пітон)

Григорій Сковорода… Мандрівний філософ, поет, космополіт, єретик, нон-конформіст… Цю багатогранну постать можна описувати в різних контекстах, за кожним разом відкриваючи щось нове… Але можна сміливо назвати Григорія Савича Сковороду одним словом – “БУРЛАКА”… Ми не можемо сказати, що Сковорода був першим бурлакою в Україні, це було б неправдою. Бурлаки в Україні були завжди, бурлацтво асоціювалось з свободою, волею, радістю буття, тяжінням до гармонії між духом і світом… Українська міфологія створила навіть свій унікальний образ бурлаки — козака Мамая, який можна назвати Альтер-Еґо українського народу, народу хлiборобів і гречкосіїв, який на рівні підсвідомості завжди мріяв про бурлакування. Недаремно майже в кожній українській сільській хаті можна було побачити поруч з іконою св. Миколая образ козака Мамая. Григорій Сковорода зробив цю мрію дійсністю, надавши їй форму філософського світогляду, базовою цінністю якого є гуманізм – свобода вибору! 

Сковорода не піддавався на спокуси Світу, які би обмежували його свободу. Він відмовлявся прийняти духовний сан, чернецтво. І робив це безпосередньо з властивим йому бурлацьким гумором. Ось один з прикладів: зверталися до нього ченці Києво-Печерської лаври, знаючи його як ученого: “Доволі блукати по світу! Час причалити до гавані: нам відомі твої таланти, свята лавра прийме тебе, як мати своє чадо, ти будеш стовпом церкви і прикрасою обителі”. Відповідь Сковороди була доволі саркастична: “Ох, преподобнії! Я стовпотворіння собою умножати не хочу, доволі і вас, стовпів неотесаних, у храмі божому…!”

Сковороду спокушали високими світськими посадами — харківський губернатор пропонував йому: “Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного стану?” У відповідь – сковородинське: “Шановний пане! Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями. У театрі актора хвалять не за знатність діючої особи, а за те, як він вдало грає її. Я довго міркував про це і після великого випробування себе побачив, що не можу представляти в театрі світу жодної особи вдало, крім низької, простої, безтурботної, самітної. Я обрав собі цю роль — і задоволений”.

Обрати СВОЮ РОЛЬ в житті – це було життєве мотто Сквороди, це він називав поняттям “сродного труда” – коли твоя праця є у гармонії з твоїм внутрішнім світом.

Як відомо пластовою відзнакою бурлаків є подертий черевик – символ невпинного бурлакування. В радянські часи несподівано появилось питання взуття для Сковороди, точніше для пам’ятника Сковороді, який у 1977 році встановили на київському Подолі навпроти його альма-матері – Києво-Могилянської Академії. Отож, відомий київський скульптор Іван Кавалерідзе запропонував проект пам’ятника, де Сковорода був босий (жодне взуття не витримало б його мандрівок – підошви Вібрами в ті часи ще не було :-), з Біблією під пахвою (це була єдина книга яку він весь час носив з собою) і з хрестиком на шиї. Партійна радянська влада сказала, що так не може бути – і в результаті Сковороду взули в постоли, а Біблія і хрестик зникли, замість них появилась сумка. Взутий Сковорода, чи босий – це не впливає на його бурлацьку природу, вона була в ньому за його життя, і лишається з ним після його відходу на вічну варту.

Іронія долі не перестає жартувати зі Сковороди: філософа, який помер зі словами “Світ ловив мене, та не піймав”, Національний Банк України помістив на банкноті найвищого номіналу – 500 гривень. Мабуть це є єдиний приклад у світі – коли філософ, який критикував матеріальні спокуси світу, розміщений на банкноті національної валюти. Але, з іншого боку, парадоксально, це також пропагування його філософії – шкода тільки, що українці рідко бачать цю банкноту своїх гаманцях. Хотів би звернути увагу на малюнок фонтану на цій банкноті – це ілюстрація сковородинського принципу “рівної нерівності” – усі ми рівні перед Богом, але усі ми різні. Сковорода пише: “Бог багатому подібен фонтану, що заповнює різні посуди за їх обсягом. Над фонтаном напис: нерівна усім рівність. Ллються із різних рурок різні токи в різні посуди, що стоять навколо фонтану. Менший посуд менше має, але в тому є рівний більшому, що однаково є повний”. Скажіть мені, чи знаєте ви ще десь країну, валюта якої пропагандує такий філософський підхід?

Бурлаки ж можуть гордитися, бо це також пропагування нашого патрона – хто ж, як не Сковорода, мав би стати духовним батьком Ватаги Бурлаків? Це була небуденна постать, яка зробила бурлакування своєю життєвою філософією та свідомим життєвим вибором. Пізнаючи себе, він пізнав сенс бурлакування. І сенс цей полягає в радісному бутті щоденного пізнавання світів – внутрішнього та зовнішнього.